Що ми знаємо про єдність українців?

Що ми знаємо про єдність українців?

Що таке Національна єдність? Щоб нація була об’єднана, потрібно щось, щоб її згуртувало, визначило цілі, першочергову мету.

 

 У наш час багато зовнішніх і внутрішніх факторів призупиняють національне об’єднання. Внутрішні вороги навмисно потроху, крапля за краплею погіршують становище українців на їх же землі. Тому люди не можуть одразу зрозуміти всю гіркоту ситуації – потрібен час.

У чому ж полягають ці причини ?

Основна причина — це різниця в оцінці Другої світової війни між жителями різних регіонів України.  До початку війни з’явилося покоління радянських українців, яке встигло вирости з 1917 по 1939 роки. Це покоління вже не застало революцію, війну УНР з СРСР, примусову колективізацію, і інші «заходи» встановлення влади більшовиками. У той же час, залишки національної самосвідомості активно викорчовувалися репресіями, а будь-які спроби невдоволення серед населення були остаточно викорінені Голодомором. Таким чином, це покоління перших стало продуктом радянських експериментів зі створення нової «радянської людини».

На західній Україні цей період ознаменувався повстанською боротьбою українського підпілля з польським шовінізмом і примусової полонізацією українського населення. Так, ми можемо сказати, що Радянський Союз зі своїм завданням впорався краще Польщі і до початку Другої світової війни виростив перше покоління «радянських» українців.

Так, Друга світова війна для частини українців стала Великою Вітчизняною війною, а для іншої частини — черговим цвяхом в труну мрії про незалежну Україну. Саме це «яблуко роздору» не дає спокійно жити громадянам однієї країни. Одні свято гніваються на інших як на тих, хто «стріляв в спини нашим дідам», а інші щиро дивуються, як може радянський солдат бути визволителем?

Війна на Сході  змусила нас інакше поглянути на найближчих «сусідів». Масові переселення з південних і східних регіонів «зіштовхнули лобами».

Переселенці, як і місцеві, зовсім не однорідна маса. Це люди, особистості з різними характерами і вихованням.

— Все вирішує не менталітет, а стереотипи, — вважає історик, викладач Українського католицького університету у Львові Ярослав Грицак. — Боротися з ними можна тільки одним способом — спілкуватися. Коли рівень комунікації досить високий — стереотипи розвінчує саме життя.

За словами експерта, ні жителі Галичини, ні жителі Донбасу особливою мобільністю в недалекому минулому не відрізнялися. Про це свідчить історична статистика. Тобто подорожували мало, за межі регіону виїжджали одиниці.

Виходить, що найкращими ліками від помилкових переконань можна вважати подорожі та спілкування. Людинолюбство тут ні при чому, тому що тривале життя пліч-о-пліч «корінних» і «понаїхавших» в будь-якому випадку повна різноманітностей у спілкуванні, що показують справжній стан речей.
Скориставшись стереотипом про «різниці менталітету», зацікавлені сили довели конфліктні моменти до майже абсолютного антагонізму.

— Так звана «різниця» українців — це наша конкурентна перевага, — вважає історик Ігор Тодоров. Наша можливість реалізуватися як повноцінна багатогранна нація. — Оскільки держава у нас велика, то відмінності відчутні не тільки між жителями східних і західних областей. Відрізняються навіть закарпатці і галичани — так само, як слобожанці донеччани. Це не стане причиною для війни, якщо спеціально не наполягати на розбіжностях, не сіяти ненависть.

Війна — найсерйозніше випробування для будь-якого народу. Поки що все свідчить про те, що українці готові йти назустріч один одному, незважаючи на відмінності.

Отже, можна стверджувати, що попри наявне регіональне різноманіття України, відсутні всі ті ознаки, які б дозволяли характеризувати ситуацію в нашій державі як «регіональний розкол», говорити про несприйняття і ворожість між звичайними мешканцями Заходу та Сходу.

Автор: Наталя Степанова

 

Дана стаття надрукована в рамках  проекту «Українська регіональна платформа громадських ініціатив».

Зміст цього документу  є одноособовою відповідальністю  ГО «Моє Закарпаття» і за жодних обставин не може вважатись як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.«